ТРИВОЖНІ ДЗВІНОЧКИ
розладу харчової поведінки
Самодіагностика
Час заповнення: 5-7 хвилин
ПРОСТИЙ СПОСІБ ЗОРІЄНТУВАТИСЬ,
які у вас взаємини з їжею та тілом і зрозуміти, на що варто звернути увагу
Позначте "Так" у кожному твердженні, із яким ви радше згодні
Опитувальник складається з симптомів, які сигналізують про те, що у вас вже є або починає розвиватися розлад харчової поведінки.

Кожна відповідь ТАК збільшує ймовірність того, що у вашому випадку фахівець діагностує серйозні порушення.

❗️ Навіть якщо ви набрали 1–5 балів, це тривожний дзвіночок, через який варто глибше вивчити тему харчових розладів та пройти розгорнуту діагностику.

❗️❗️ Якщо балів понад 10, рекомендую без зволікань звернутися по професійну допомогу.

Не засмучуйтесь, якщо ви набрали багато балів. Дізнатися про наявність проблеми — це перший крок до її розвʼязання.

Здебільшого харчову поведінку вдається скоригувати: після психотерапевтичної роботи ви зможете повернути відчуття задоволення від життя, їжі та себе, їсти стільки, скільки хочеться, без сорому дивитись у дзеркало.

НЕ ВІДКЛАДАЙТЕ!

Що раніше ви звернетеся по кваліфіковану допомогу, то менше часу займе повне відновлення.
Я дуже хочу схуднути, тому постійно шукаю дієти, системи «правильного» харчування, рахую калорії/БЖВ для зниження або контролю ваги.
Один із моїх найсильніших страхів — набрати вагу.
Моя вага постійно коливається — схудла, погладшала і так по колу...
Моя самооцінка і ставлення до себе залежать від зовнішнього вигляду, ваги та фізичної форми, в якій я перебуваю.
Я часто зважуюсь, іноді навіть кілька разів на день. Або, навпаки, уникаю зважування, коли відчуваю що погладшала
Вага впливає на мій настрій і мою харчову поведінку. Якщо я погладшала, намагаюсь уникати висококалорійних харчових продуктів.
Думки про їжу займають мене протягом дня: «Їсти чи не їсти?», «Скільки в цьому калорій?», «Вуглеводів на ніч краще уникати», «Вчора переїла — сьогодні обмежу себе» і таке інше.
Періоди дієт, марафонів правильного харчування та спроб вести здоровий спосіб життя змінюються зривами та переїданнями. Я звинувачую себе і шкодую, що все зіпсувала.
Я віддаю перевагу їсти на самоті, тому що мені важко їсти серед інших людей.
Мені складно помітити настання ситості, я продовжую їсти, коли вже не голодна.
Я часто їм швидко, ковтаю їжу, не встигнувши як слід прожувати.
Щонайменше раз на тиждень я їм до некомфортного стану в 3-4 рази більше за свою звичайну порцію.
У періоди зривів в мене трапляються «зажери» — я змітаю все, що є під рукою. Можу з’їсти величезну кількість їжі протягом кількох годин.
Я використовую сечогінні або проносні препарати, щоб вивести з організму зайве.
Я намагаюся спалювати калорії та «відпрацьовувати» з’їдене.
Я так часто перекушую, що здається, ніби цілий день щось жую.
Висококалорійна їжа викликає в мене тривогу.
Мені складно вгадати розмір одягу в магазині, я часто беру речі не свого розміру.
Я можу відмовитись від зустрічі, якщо набрала вагу.
Результати:
Ви набрали 0 балів