ТРИВОЖНІ ДЗВІНОЧКИ
розладу харчової поведінки
САМОДІАГНОСТИКА
час заповнення: 3-5 хвилин
ПРОСТИЙ СПОСІБ ЗОРІЄНТУВАТИСЬ
які у вас стосунки з їжею та тілом та зрозуміти, на що варто звернути увагу
Позначте "Так" у кожному ствердженні, із яким ви скоріше згодні
Опитувальник складається з симптомів, які сигналізують про те, що у вас вже є або починає розвиватися розлад харчової поведінки.

Кожна відповідь ТАК збільшує ймовірність того, що у вашому випадку фахівець діагностує серйозні порушення.

❗️ Навіть якщо ви набрали 1—5 балів, це тривожний дзвіночок, через який варто глибше вивчити тему харчових розладів та пройти розгорнуту діагностику.

❗️❗️ Якщо балів більше 10, рекомендую, не відкладаючи, звернутися за професійною допомогою.

Не засмучуйтесь, якщо ви набрали багато балів. Дізнатися про наявність проблеми – перший крок до її вирішення.

У більшості випадків харчову поведінку вдається скоригувати:

після психотерапевтичної роботи ви зможете повернути відчуття задоволення від життя, їжі та себе, їсти стільки, скільки хочеться, без сорому дивитись у дзеркало.

НЕ ВІДКЛАДАЙТЕ!

Чим раніше ви звернетеся за кваліфікованою допомогою, тим менше часу займе повне відновлення.
Я часто думаю про те, що потрібно худнути: шукаю дієти, системи харчування, часто рахую калорії/БЖВ для зниження або контролю ваги.
Один із моїх найсильніших страхів — набрати вагу.
Моя вага постійно коливається — схудла, погладшала і так по колу...
Те, як я ставлюся до себе, в основному залежить від того, як я зараз виглядаю, скільки важу і в якій фізичній формі знаходжуся.
Я часто зважуюсь, іноді навіть кілька разів на день.
Число, яке показали ваги, впливає на мій настрій і на те, що і скільки я їстиму.
Думки про їжу займають мене протягом дня: «їсти чи не їсти», «скільки в цьому калорій», «вуглеводи наніч краще уникати», «вчора переїла — сьогодні обмежу себе» і таке інше.
Спроби обмежити споживання поганих продуктів - частина мого повсякденного життя.
Думки про їжу займають мене протягом дня: «їсти чи не їсти», «скільки в цьому калорій», «вуглеводи на ніч краще уникати», «вчора переїла — сьогодні обмежити себе» і таке інше.
Періоди дієт, марафонів правильного харчування та спроб вести здоровий спосіб життя змінюються зривами та переїданнями. Я звинувачую себе і шкодую, що все зіпсувала.
Після цього я відчуваю сором, огиду до себе, провину.
Я віддаю перевагу їсти на самоті, тому що мені важко їсти серед інших людей.
Мене турбує те, як складаються мої стосунки з їжею.
Мені складно помітити настання ситості, я продовжую їсти, коли вже не голодна.
Я часто їм швидко, ковтаю їжу, не встигнувши як слід прожувати.
Як мінімум раз на тиждень я їм до некомфортного стану в 3-4 рази більше за свою звичайну порцію.
Після їжі я викликаю блювоту, бо з’їла надто багато. Чим більше я зїла, тим гірший мій емоційний стан після цього.
У періоди зривів у мене трапляються «зажори» — я змітаю все, що є під рукою. Можу зїсти величезну кількість їжі протягом кількох годин.
Я використовую сечогінні або проносні препарати, щоб забрати з організму зайве.
Я намагаюся спалювати калорії та «відпрацьовувати» з’їдене.
Я так часто перекушую, що здається, ніби цілий день щось жую.
Висококалорійна їжа викликає у мене тривогу.
Мені складно вгадати розмір одягу в магазині, я часто беру речі не свого розміру.
Я можу відмовитись від зустрічі, якщо набрала вагу.
Результати:
Ви набрали 0 балів